Багряна лірика

17 червня 2011

Кожен, хто хоч раз у житті писав (або намагався писати) вірші, знає – це процес, у який вкладається частинка душі. У більшості дійсно обдарованих поетів віршовані строфи виливаються спонтанно, неспинною лавиною.

Саме так виходять назовні внутрішні переживання, правдиві думки та найщиріші почуття людини… і народжуються справжні поетичні творіння, які здатні вплинути на світогляд свого читача та на його життя в цілому!

Нещодавно мені довелося стати свідком народження справжнього поетичного дива! Світ побачила перша поетична збірка Юрія Руфа «Багряна лірика». Юра – мій давній друг, тому я була ознайомлена з його творчістю задовго до цієї події. Кілька віршів, які увійшли у збірку, наприклад, вже тривалий час містяться в розділі «Поетична толока» на цьому сайті. Ще прочитавши вперше одне з його поетичних творінь, я одразу зрозуміла, що це – не рядове віршоплетіння, яким майже всі займаються в юності. Це відчайдушний крик душі та спроба достукатися до твердолобих сучасників. Сам Юрій про свою першу збірку каже, що вона «не є претензією на революцію в поезії, лише примарна надія на революцію в свідомості».

Ці вірші з гордістю носять гриф патріотичної поезії. У ній виражається увесь біль, який пережив наш народ в боротьбі за незалежність, уся гіркота сучасної політичної ситуації в нашій державі… та заклики до свого народу боротись за свою землю та національні інтереси до кінця! Від нашого покоління залежить майбутнє України. Вона – не просто територія для проживання, а носій багатовікової історії, культури та цінностей нашої нації!

Повстань зашорений й знівечений народе,
Поглянь: навколо підлість, бруд і тлінь.
Зірви та розтрощи ярмо покори,
Яке тягли десятки поколінь.

Звісно, за подібну творчість ще кілька десятків років тому поета надовго позбавили б волі. Та і зараз, потрібна неабияка сміливість, щоб привселюдно та без остраху висловлювати відкриту неповагу до усього, що принижує українську націю. Юра володіє тими якостями, та найголовніший його талант – вміння спрямувати “поетичну зброю» у самісіньке серце читача! Я схиляю голову перед рідкісною обдарованістю Юрія, та маю за честь вважатись його другом. Так, правильно кажуть – поет – це стан душі, але про Юрія найкраще кажуть наступні кілька рядків:

Я – патріот.
Моя єдина віра
Лежить під стріхою в промасленій ряднині.
Одного дня вона прокинеться і заговорить
Та проспіває: “Слава Україні”!

Повернутись до попереднього розділу